Обряд сватання: що говорити сватам з боку нареченого? Як йти свататись до нареченій? Як проходить сватання? – Українське сватання

В процесі спілкування родичі обох сторін намагалися розповісти і описати тільки самі позитивні якості своїх підопічних. У цьому списку присутні не тільки духовні якості, але і матеріальна частина. До ре

Українське сватання

Українська молодь вечорами не сиділа по своїх домівках, а збиралась на вечорниці, де хлопці та дівчата між піснями і танцями спілкувалися, закохувалися, знаходили собі пару. У дохристиянські часи народи на території України мали свої язичницькі вірування, згідно з якими створювали сім’ї і продовжували рід. У сіверян і родимичів пари закріплювали свої відносини, перестрибуючи через багаття в купальську ніч. У древлян був звичай викрадати наречених. Поляни домовлялися про одруження дітей і посаг нареченої. Зараз в Україні зберігаються християнські традиції, які сформувалися в останні кілька століть, хоча є невеликі регіональні відмінності у весільних обрядах. Традиційно сватання у православних українців починаються ранньої осені, щоб відсвяткувати весілля до Великого посту.

Сватання в Україні має різні назви – заручини, сватанки, рушник, взяття рушників, слово та інші. Це обряд зустрічі юнака та його представників з батьками дівчини і самою дівчиною, який проводився, щоб домовитися про шлюб молодих. Представники хлопця, який бажає одружитися, називалися старостами, хоча в деяких місцевостях їх називали сватами, балакунами, посланниками. На цю роль запрошували шанованих одружених чоловіків з близької рідні, наприклад, дядьків, старших одружених братів – рідних або двоюрідних. На весіллі їхні дружини називалися свахами і активно брали участь у весільних ритуалах. Старшим старостою вибирався чоловік, що вміє правильно повести розмову, пожартувати і переконати. Від нього міг залежати результат сватання.

На проведення вдалого сватання було багато прикмет і обмежень. Не можна було свататися в пісні дні тижня – середу і п’ятницю. Наречений міг отримати відмову від батьків нареченої, тому заздалегідь про сватання не розголошували, а намагалися скоїти його таємно від односельців. Свати збиралися разом і виходили з дому після настання темряви. Нікому не повідомлялося ні час виходу, ні шлях. По дорозі всі мовчали, а якщо кого випадково зустрічали, то не говорили про мету своєї прогулянки. Щоб зменшити вірогідність випадкових зустрічей, йшли не по вулиці, а по городах, ховаючись від цікавих очей. З собою несли загорнутий в рушник хліб. У разі невдалого сватання хліб доводилося нести назад.

Зайшовши в будинок, свати сідали навпроти «сволока», «матки» – так називалася основна балка на стелі, яка служила опорою всієї хати, тобто, вважалася її матір’ю. За традицією деяких місцевостей свати взагалі не сідали, а розмовляли стоячи. Так чинили по прикметі, щоб дівчина не засиділася в дівках. Були й інші прикмети: сваха, зайшовши до хати, стукала п’ятою об поріг, щоб дівчина не позадкувала, тобто не передумала.

Свати рідко відразу і прямо висловлювали мету свого візиту. Зазвичай це був цілий спектакль з натяками, примовками, жартівливими алегоричними питаннями і проханнями, ніби шукають свою загублену теличку чи хочуть її купити у господарів будинку. Добра прикмета: відразу доторкнутися до дерев’яних предметів в хаті майбутньої нареченої – косяка або деталей меблів. Виявлялася повага до домашнього вогнища, сваха підходила до печі та символічно гріла руки. Дівчина була присутня при сватанні, але сиділа не з усіма за загальним столом, а в сторонці – біля печі.

Батько з першого сватання не погоджувався віддавати дочку. Так було прийнято чинити, щоб свати не думали, що його дочка недостатньо хороша, і він хоче збути її з рук. Тому свати приходили по два-три рази для отримання позитивної відповіді. Якщо наречений зовсім не подобався дівчині та її батькам, то він отримував гарбуза в якості відмови або макогін. Це для хлопця називалося «схопити гарбуз» або «облизати макогін». Побоюючись ганьби, наречений до сватання підсилав «розвідника», щоб дізнатися думку про нього дівчини та її сім’ї. Коли сватам категорично відмовляли, вони, образившись, при виході з хати прагнули закрити двері за спиною і не озирнутися. Це було прикметою, що дівчина ніколи не вийде заміж. Тому рідні дівчини проводжали сватів і самі закривали двері.

Якщо сватам відповідали згодою, то їм вручали хліб і рушники. Потім свати здійснювали обрядові дії, хрестилися на ікони і починали домовлятися про дату оглядин і заручин, а також обговорювали деталі весілля. На знак згоди віддати свою дочку заміж за юнака, що сватається, її батьки давали нареченому в заставу цінну річ, яка залишалася у нареченого, якщо раптом весільний договір порушувався з вини нареченої.

Сам процес сватання являє собою цікавий спектакль, повний традиційних в притаманних даній місцевості сватівських висловів та обрядових дій. Всі розуміють, хто і навіщо прийшов, але потрібно дотримати ритуал, бо сватання – це вже початок весільного святкування. Сценарій приблизно такий. Першим каже господар будинку – батько дівчини. Він запитує тих, хто увійшов про мету їхнього приходу. Ті подають йому хліб на рушнику і запевняють у своїх чесних намірах. Батько цілує хліб, кладе його на стіл і запрошує гостей присісти. Гості сідають, і старший сват, подякувавши господарям, починає розповідати барвисту казкову історію про полювання, на якому «князь» (наречений) упустив лисицю, під якою розуміється дівиця, дуже переживає, і тепер вони її шукають і прийшли в цей будинок в надії тут її знайти.

Звичайно, лисицю – красну дівицю саме в цьому будинку і знаходять. Тоді свати просять господаря віддати дівицю їх «князю». Якщо батьки і дівчина згодні, то дівчина пов’язує свату рушник і дарує хустку свасі. Вдале сватання завершується щедрим застіллям з обрядовими піснями.

Сватання з боку дівчини

Більше двох століть тому абсолютно звичайною справою було сватання дівчини до хлопця. У дівчат на цей рахунок були однакові права з хлопцями. А в більш ранні часи сватання дівчат навіть переважало над сватанням юнаків. Дівчина приходила в будинок улюбленого юнака і, звертаючись до його матері, просила прийняти її в невістки.

Колись у багатьох народів дівоче сватання було дуже поширене, воно, на рівних правах з чоловічим сватанням, мало місце в усталених традиціях. У часи середньовіччя в Європі ця традиція стала засуджуватися і практично зникла. Українці ж зберігали право дівчини посвататися до вподобаного хлопця. Цей звичай поширювався, окрім іншого, через часті війни та походи, коли багато чоловіків села надовго залишали рідний дім. Все господарство, сімейні справи лягали на плечі жінок, старші з яких ставали главами родин. Тому і права в сім’ї вони мали великі, а дівчата самі вибирали собі чоловіка.

Самостійно свататися дівчина приходила в тому випадку, якщо хлопець не виконував своєї обіцянки одружитися. Тоді вона сама приходила в його будинок і зверталася до нього з проханням одружитися з нею. Батькам хлопця вона пояснювала мету свого приходу і просила підтримати її в прагненні створити сім’ю з їхнім сином. Але частіше сватання проводила сваха, яка вела обрядові розмови з використанням красивих народних приповідок про доброго молодця і червону дівицю, і про любов дівиці до цього молодця.

Іноді дівчина сваталася до юнака, не отримавши заздалегідь його бажання одружитися з нею. Без особливої причини їй намагалися не відмовляти, так як це було поганою прикметою. Деякий час навіть існував звичай звільняти від смертної кари злочинця, якщо погоджувалася взяти його в чоловіки якась дівчина.

З кінця ХІХ століття дівоче сватання майже повністю залишилося в минулому. Головним в сім’ї незмінно став вважатися чоловік, він же і має ініціативу в сватанні. Дівчині відводиться пасивна роль, хоча саме вона вирішує, чи бути весіллю.

Маємо надію, стаття вам сподобалась. А якщо ви плануєте весілля в українському стилі, зверніть увагу на весільні сукні в нашому магазині. Дякуємо!

Сватання та батьківське благословення шлюбу в Україні

У кожного народу є весільні традиції та обряди, які передаються з покоління у покоління. Всі вони виникли не на порожньому місці і сповнені сенсу та символізму. Звичайно ж, із століттями багато традицій видозмінилися та модернізувалися, але, тим не менш, зберегли своє значення та важливість.

Незважаючи на зміну поколінь, зміна моди та сучасних пристрастей молодят — сила народних традицій України дуже сильна. Тому і до сьогоднішнього дня в Україні обряд сватання та батьківського благословення шлюбу збереглися, як гарний та сакральний звичай. Кожна сучасна пара вирішує самостійно, яку роль відводити весільним традиціям, але все одно чоловік та жінка пам’ятають про найголовніші з них перед тим, як прийняти рішення укласти шлюб.

У даній статті мова піде про значущі та незамінні компоненти української церемонії сватання, церемонії батьківського благословення молодої пари та про такий важливий атрибут, як національний весільний рушник.

Передвесільний етап — сватання

Українці завжди дбали про своє майбутнє, особливо про продовження роду та міцну сім’ю. Завжди вважалося, що шлюб буде щасливим, якщо молодята та їхні родини виконають ряд обрядів, заповіданих предками. Ось так певні ритуали, закріплені відповідними діями, піснями, замовляннями, танцями уклали основу українського народного весілля. Вважалося, що якщо у молодят не було обрядового дійства, то і самого весілля бути просто не могло.

Українське сватання у давні часи

Передвесільний етап у давні часи включав сватання, коли наречений освідчувався своїй дівчині при її батьках. Без сватання не мислилось жодне весілля, і це був один із головних етапів урочистостей. Брати участь у сватанні майбутній наречений міг або сам, або посилаючи сватів до батьків обраниці. За традицією сватання проходило з обов’язковою участю свахи, яка грала у цьому процесі головну роль. Яку саме?

Значуща роль свахи

Традиційно жодне українське весілля не обходилося без свахи. Свахою, як правило, називали жінку з близького оточення нареченого, частіше — його хрещену матір. Саме свахі випадала честь просити руки та серця коханої нареченого. І нерідко саме від красномовства свахи залежала доля молодих.

Сватання, або як зараз прийнято казати “заручини”, проходило у будинку батьків нареченої. І для того, щоб сватання пройшло успішно, сваха повинна була виконати ряд певних магічних дій. Наприклад, зв’язати ніжки столу, щоб весілля краще в’язалося, або обмотати тканиною димар, щоб наречену легше було «обплутати».

У разі успішного проведення сватання, сваха займала почесне місце на подальшому весіллі. Крім того, їй належало готувати шлюбне ложе молодим. Сьогодні ж роль свахи зазвичай виконує мама нареченого, старша заміжня сестра або подруга нареченого.

Обговорення весілля та приданого

У деяких регіонах України сватання виглядало як оглядини: батьки нареченого могли побачити майбутню наречену та оцінити її переваги та недоліки. Свати розповідали про достоїнства нареченого та розпитували про таланти нареченої. Це було справою всієї родини. І після того, як угода була досягнута, сторони переходили до обговорення шлюбного договору.

Основною задачею оглядин та сватання було укладення майнових домовленостей, визначення економічної основи нового шлюбу. Сватів цікавило придане за нареченою. А її батьків хвилювало матеріальне забезпечення їх доньки майбутнім чоловіком та можливість не тільки оплатити весілля, але й забезпечити заможне існування всієї майбутньої сім’ї.

Так було заведено, щоб жених давав гроші на весільні подарунки. В якості подарунка могли бути не тільки гроші, але й одяг, продукти. Звичайно, ще на початку ХХ століття під час сватання говорили про те, скільки голів рогатої худоби дасть батько разом із дочкою та скільки відкроїть землі, а вже пізніше за радянських часів приданим були гроші або побутовi речі. Так само обговорювали час та умови їх виплати, а також кількість дарів з обох сторін та кількість гостей на весіллі. Успішні переговори закінчувалися рукостисканням.

Далі весільний етап включав дівич-вечір, випікання короваю та прикрашання обрядового деревця. У традиційній весільній культурі всіх регіонів України найважливішу роль завжди грали хліб та рушники. Вважалося, що сватання без хліба — взагалі не сватання.

Для центральної України особливим був обряд обміну хлібом: важливо, щоб батьки нареченої сватів пригостили своєю випічкою. Якщо ж господарі будинку не бажали обмінюватися хлібом, це означало, що вони не приймають пропозицію одружитися. Такий же сенс був й у винесеного дівчиною або її батьками гарбуза.

Сватання у наш час

Сучасний наречений найчастіше йде до батьків нареченої за попередньою їх згодою, несучи з собою два букети — майбутній дружині та майбутній тещі, а також невеликі подарунки іншим членам сім’ї. Якщо батьки нареченої та наречений ще не знайомі, то дівчина представляє їх один одному, починаючи з батька. Разом із нареченим найчастіше може прийти сват — батько, хрещений батько, дядько, друг сім’ї — тобто старший чоловік із родини нареченого. Однак наречений може просто прийти із батьками — своїм батьком та матір’ю, для знайомства із батьками нареченої.

На сьогоднішній день сватання в Україні у більшій мірі є знайомством батьків між собою у будинку нареченого або нареченої. Під час урочистостей обговорюються деталі майбутнього свята, розподіляються клопоти із підготовки та вирішується матеріальна сторона питання.

Вечір закінчення сватання — ідеальний для заручин. Молода пара заявляє про своє бажання одружитися. Наречений надягає нареченій обручку, яку вона носить аж до дня весілля. Це може бути як куплена спеціально прикраса, так і сімейна реліквія. Згода батьків нареченої закріплюється зв’язуванням рук молодих весільним рушником.

Традиція використання рушників в Україні

Традиція використовувати вишиті рушники у шлюбній церемонії має довгу історію, і український народ знає ціну цього весільного атрибуту. Це був та залишається багатофункціональний весільний аксесуар.

Весільний рушник — це розшитий декоративний рушник із лляної тканини. Ідеальний розмір: 35-40 см у ширину та 3-5 м у довжину. Раніше наречена власноруч вишивала їх, готуючи придане на своє весілля. І, згідно з повір’ями, вишивка на весільних рушниках була своєрідним оберігом молодят, захистом від причини та вроки. Наречена, яка вишивала рушник, повинна була за роботою завжди бути у гарному настрої та молитися, оскільки вона створювала своє майбутнє з чоловіком. Тому рушники в Україні ще називають «фундаментом» сімейного життя. У наш час його можна купити у будь-якому весільному салоні або замовити у професійної майстринi.

Рушниками батьки зустрічали молодят, на них подавали ікони та весільний коровай. Більш того, під час вінчання, а сьогодні і під час розпису у РАГСі, наречений та наречена одночасно повинні зробити перший крок, стаючи на рушник. Українці вірять, що перший, хто ступив, і буде господарем у будинку.

Як за давніх часів, так і зараз на весіллі основними вважаються п’ять видів рушників: батьківський — на нього молоді стають на коліна для благословення, союзний — їм пов’язують руки молодят, вінчальний — для обряду у церкві та хлібосольний, яким зустрічали молоду сім’ю після одруження.

Традиції батьківського благословення

Після обряду сватання найбільшу популярність в Україні має традиція благословення батьками своїх дітей. Основна ідея полягає у тому, що найголовніші люди у житті пари, їх батьки, благословляють створення нової сім’ї.

Напуття та батьківське благословення у давні часи було дуже гарним та зворушливим обрядом. Згідно із Біблією, Бог дав батькам особливу владу над дітьми, яку вони повинні були використовувати мудро та з любов’ю. Тому до цих пір українці так серйозно ставляться до цього обряду благословення. Головною умовою є те, щоб і батьки, і наречені були хрещеними. Такий шлюб буде скріплений на небесах, навіть якщо молодята не збираються вінчатися у церкві.

Вважалося, якщо діти не отримали благословення батьків на шлюб, вони не будуть жити щасливо, та в їхній родині буде нездорове потомство. Їх навіть відмовлялися вінчати у церкві, позбавляли всякої прихильності та осуджували. А якщо батьки схвалювали вибір своїх дітей, то благословення проводилося кілька разів — на сватання, після остаточного рішення про весілля, окремо нареченого та нареченої, а потім молодої пари перед весільними урочистостями.

У нинішній час все відбувається значно простіше та несе найчастіше формальний характер. Тільки глибоко віруючі люди дотримуються старовинних звичаїв. В обряді благословення можуть брати участь не лише батьки, а й хрещені молодих. Головне, щоб усі присутні були хрещеними.

Окреме благословення нареченого та нареченої

У наші дні в Україні батьки у день весілля дають напуття нареченому та нареченій окремо, кожному у своєму домі. А потім вже разом благословляють молоду пару у домі нареченої, проводжаючи їх до РАГСу.

Перед весільною церемонією прийнято окремо проводити із рідного дому нареченого. На стіл, вкритий новою білою скатертиною, батьки кладуть свіжий хліб, ставлять воду та сіль, запалюють свічку. Батьки наречного беруть ікону Христа Спасителя та благословляють стоячого на колінах сина. Потім батько зв’язує руки нареченого рушником та обводить тричі навколо столу. За ними йде мати з іконою та свічкою. Таким чином, батьки підтверджують синові підтримку роду та дають йому напуття перед РАГСом, промовляючи слова благословення.

Проводи нареченої відбуваються в її рідному домі за таким же принципом. Даючи напуття нареченій перед весіллям, її батьки благословляють іконою Божої Матері. Також як і нареченого, оперезану рушником дівчину обводить батько тричі навколо столу за годинниковою стрілкою. Після слів благословення батько підводить наречену до нареченого та передає її руку йому.

Благословення святою іконою

Згідно з обрядом, батьки благословляють молодят іконою, але, якщо родини не релігійні, то батьки можуть просто дати своє напуття. Зазвичай, у кожній родині є свята ікона, якою з покоління у покоління батьки благословляють молодих. Перед цими іконами батьки дають свою згоду на шлюб дітей та хрестять їх іконою. Ця ікона потім передається дітям та онукам із покоління у покоління та зберігається як сімейна реліквія.

Прийнято нареченого благословляти іконою Христа Спасителя, а наречену — іконою Пресвятої Богородиці. Після цього наречений та наречена хрестяться та цілують святі ікони. Цей звичай благословляти іконою означає, що батьки більше не беруть участі у вихованні дітей та передають їх заступництву Бога.

Якщо когось із батьків нареченого або нареченої немає у живих, то благословляє той, хто залишився із батьків, або ж хресні батьки. Раніше їх участь у цьому обряді була обов’язковою, а зараз вже зустрічається вкрай рідко.

Значення благословення батьків

Благословення батьків на спільне життя — це не просто побажання щастя та любові, це батьківське схвалення вибору їх сином або дочкою супутника життя. Крім того, це ще й важливий момент зближення молодят та їхніх батьків.

А як тут інакше? Адже найріднішими та найдорожчими для нареченого та нареченої є батьки, які завжди хочуть, щоб їхні діти були щасливі та здорові. Вони дбають про них все своє життя і в момент благословення дуже хвилюються. Це дуже зворушливі моменти, які не обходяться без сліз.

Молодята у свою чергу, вислухавши слова напуття, дякують батькам за своє виховання та тричі цілують їх за слов’янським звичаєм. Після чого наречений з нареченою кланяються та з побажаннями щастя та добробуту пару проводжають до весільного кортежу, обсипаючи їх зерном, монетами та цукерками.

Лише отримавши напуття та батьківське благословення перед РАГСом, молодята можуть бути впевнені, що життя їх молодої сім’ї буде радісним та щасливим, переповнене розумінням, ніжністю та любов’ю!

Юлія

Читайте більше новин з категорії: Одруження

Сватання: традиції і сучасність — Hot Wedding Blog

Сучасне весілля — це рішення двох — нареченого і нареченої. В ідеалі — хлопець робить пропозицію руки і серця, вручає коханій заручальну каблучку і отримує згоду. Однак, раніше шлюби в Україні планувались не так просто, а згідно з рядом традицій, основна з яких — сватання.

Сватання нареченої: історія обряду

І раніше — століття тому — хлопець найчастіше насамперед цікавився у дівчини її бажанням вийти за нього. Але така згода мала лишень інформативний характер. Далі слідувала ціла процедура, швидше навіть — спектакль — обряд сватання.

Невдалими днями для сватання завжди вважалися пісні дні — середа і п’ятниця, а також нещасливе 13 число. Вдалими і щасливими були непарні дати — 3, 7, 9.

Насамперед, наречений разом зі сватами (близькими родичами — дядьком, хрещеним, братами) відправлялися в будинок нареченої. Метою їхнього візиту було просити у рідних дівчини дозволу на шлюб. Розмову про одруження заводили здалеку і тільки в кінці озвучували, навіщо прийшли. Традиційно дуже рідко згоду матері і батька нареченої свати отримували з першого разу. Це відбувалося для того, щоб захистити честь молодої і дати зрозуміти сватам, що дівчина не проста і на будь-яку пропозицію не пристане. Але вже за характером відповідей і настроєм близьких дівчини можна було зрозуміти, до якого рішення вони схиляються.

Хліб на сватанні як символ

Нарівні з хусткою та рушником, хліб на сватанні завжди виконував ключову роль. У багатьох регіонах свататися представники нареченого приходили з хлібом, який загортали в білу хустку чи рушник. Наші вигадливі прадіди навіть придумували спеціальні назви для символічної випічки, які відрізняються у різних регіонах. Сьогодні нам відомі такі цікаві терміни як “палінка”, “документ” та “сватовська булка”.

Також, залежно від традицій місцевості, хліб на сватанні делегація молодого складала на стіл або передавала просто до рук господаря дому — батька нареченої. Якщо родичі нареченої розрізали хліб — це означало їхню згоду на весілля. Якщо хліб повертали — відмова. У разі щасливого фіналу сватання, хліб, принесений сватами, у домі молодої зберігали до завершення самого весілля.

Відмова на сватанні

Повернення хлібу сватам — не єдиний спосіб висловлювати відмову в українській весільній традиції. Більш відомий звичай — в знак категоричної відмови вручати молодому гарбуз або макогін. Але чому саме гарбуз?

Мабуть багато хто пам’ятає знайомі з дитинства рядки: “Ходить гарбуз по городу, питається свого роду: а чи живі, чи здорові, всі родичі гарбузові?” Власне, у цій народній пісні — ключ до відповіді. Гарбуз — найбільший городній плід, відтак — найважливіший, очолюючий, та ще й на голову подібний. Важкий та великий гарбуз став символом важкої та неприємної звістки — відмови на прохання одружитися. Також народознавці та фольклористи пояснюють вибір предків на користь гарбуза тим, що сватання часто відбувалося саме впродовж осені — в час плідного врожаю цієї рослини. А її здатність добре зберігатися впродовж довгого часу дозволяла давати невтішну відповідь нареченому аж до холодів.  

У разі відмови свати йшли і намагалися зачинити двері в будинок нареченої спиною, що в давні часи було поганою прикметою: наречена могла так і не пізнати жіночого щастя і не вийти заміж. Щоб цього не сталося, батьки поспішали провести сватів і закрити за ними двері самостійно.

Якщо свати отримували позитивну відповідь, слідували інші передвесільні заходи — оглядини нареченої і заручини.

Сватання сьогодні: сучасні традиції

Сценарій сватання в наш час вже не такий театральний, а деякі пари взагалі нехтують традицією питати згоди батьків на шлюб. Але все ж, більшість пар все ще віддають данину давнім обрядам, хоч і не зовсім в звичному порядку.

Отримавши згоду коханої, ошатний наречений разом з рідними відправляється в будинок нареченої — на зустріч з батьками. Там обидві родини сідають за стіл, а під час вечері наречений бере слово і звертається до батьків, вимовляючи спеціальну промову нареченого на сватанні. Він може говорити про свої почуття, наміри, а також ввічливо просити батьків коханої схвалити його плани і благословити союз з їхньою дочкою.

Сучасні свати не несуть в гості до нареченої хліб: найчастіше його замінює солодке і пляшка хорошого вина.

Сватання сучасне: що говорити нареченому батькам обраниці

Якщо у давні часи під час обряду сватання слово переважно тримали свати, тепер цінується впевненість у собі самого нареченого та його вміння влучно висловлюватися на рахунок своїх планів. Тож якщо ви готуєтесь до символічного сучасного сватання, не забудьте додати до важливої промови такі думки:

• матері нареченої важливо почути про ваші почуття та проаналізувати щирість сказаного. Тож не соромтесь бути максимально відвертими перед родиною, яка невдовзі стане рідною і для вас. Не обов’язково казати про дуже особисті речі: похваліть риси коханої, які ви цінуєте, розкажіть, що для вас означають ці почуття, наскільки вони важливі.

• батькові нареченої потрібно побачити вашу цілеспрямованість та свідомість. Розкажіть про найближчі плани — ваше бачення побудови сім’ї, благоустрою. Добре, якщо ви знаєте, де житимете після весілля, маєте чим похвалитися у плані кар’єри і заробітків. Стабільність та добробут — це те, чого для своєї доньки бажають будь-які батьки!  

Сьогодні значення даного обряду, як і багатьох інших, вже не таке велике. Найважливішою для пари вважається здатність прийняти доленосне рішення самостійно і власноруч побудувати своє щастя. Але якщо ваші стосунки з батьками теплі і трепетні, радимо не нехтувати красивими традиціями, хоча б чисто символічно.

Кількість переглядів: 33644

Дата редагування: 2019-07-19

Сподобалась стаття? Поділись з друзями!

Как провести сватовство со стороны жениха: сценарий и конкурсы

То, что сватовство — это обычай, пришедший с давних времен, знают практически все. Какое–то время традиция стала уходить в лету, забываться.

И вот… как-будто по мановению волшебной палочки, церемония вновь стала не просто возрождаться, но и сиять новыми красками и переливами.

Раньше девушка узнавала, что её хотят взять замуж именно тогда, когда появлялись на пороге дома сваты, то есть приходили свататься. Все было очень неожиданно. Сейчас неожиданность может рассорить молодых, лучше назначить время, удобное для всех и тщательно подготовиться к проведению сватовства заранее.

И хотя это необязательная часть предсвадебных мероприятий, но именно сватовство позволит будущим супругам познакомить родственников, получить одобрение родителей, к тому же, сватовство — хорошая возможность наметить планы по свадьбе, да и просто подружиться.

Первый визит наносят родители жениха в дом невесты. Период от сватовства до намеченной даты свадьбы может колебаться от одного месяца до года. Кому как удобнее.
Затем визит имеет обратный характер — в семью невесты. Там уже более подробно обговариваются детали предстоящей свадебной церемонии.

Считается, чем веселее проходит сватовство, тем меньше изъянов будет на свадьбе и молодые не станут ссориться. Поэтому к намеченному дню следует заранее подготовиться и провести его с позитивом, шутками, да прибаутками.

Мы предлагаем вам два сценария сватовства со стороны жениха, которые помогут задать темп началу семейных отношений молодых и дружбы родителей.

Сценарии сватовства

Сценарий №1 «На старинный лад»

Если свахи нет, то главным сватом выступает близкий родственник жениха – отец, дядя или крестный. Но все-таки присутствие профессиональной свахи обеспечит вечеру нужный темп, атмосферу и колорит. Ведь сватовство – это прежде всего веселое и радостное событие.

Если сваты решили максимально следовать старинным традициям, то речь свахи должна быть наполнена прибаутками и пословицами.

Задача сватов и свахи – веселить и развлекать всех собравшихся шутками и интересными рассказами, при этом – максимально много узнать о невесте, о ее хозяйственности, характере и нраве.

Примерный сценарий проведения сватовства «под старину» может выглядеть следующим образом.

Приветствие

Сваты входят в дом, вручают подарок родителям невесты. Сваха рассказывает, зачем пришла такая делегация, с какой целью. Традиционно в сценарии русского сватовства эта речь начинается словами «У вас товар, у нас купец…»

Испытания для жениха и невесты

Сваха:

Девица, красавица! У тебя длинные волосы, осиная талия, бархатные глазки, но насколько ты хозяйственна? Не разводишь ли нюни, взявшись за работу? Сейчас мы это и проверим. Ну-ка, возьми веник, и дай нам посмотреть, получится ли из тебя хорошая жена…

Невесте предлагается замести рассыпанные монеты на совок. Когда девушка выполнит предложенное задание, можно перейти к церемонии согласия. Жених свои испытания должен проходить с целью выкупить невесту. Для этого можно предложить ему отгадывать загадки.

Примеры загадок:

• Что на свете дороже всех бриллиантов? (Невеста)
• В каком месте ты всегда будешь богат? (В доме, рядом с любимой)
• Что всего слаще? (Поцелуи любимой)
• Что самое сильное на свете? (Любовь)
• Чем ты будешь богат через 5 лет? (Оравой ребятишек)

В сценарий современного сватовства можно включить цитаты из известных всем кинофильмов, книг, мультфильмов.

Церемония согласия

Сваха:

Вот это умница! Вы видели, хозяева? Девушка ваша, что надо! Настоящая хозяюшка, что и говорить. Лучезарная моя, ответь мне, согласна ли ты выйти замуж за этого доброго молодца?

После того, как девушка даёт согласие кивком головы или утвердительным ответом, ей преподносят пирог или торт, который она разрезает на четыре части. Надрезы делаются в форме креста.

Сваха:

Коли ты согласна, то разрезай каравай на части по числу сторон света, а после угости всех гостей. Но кому ты дашь кусочек первому? Может жениху своему, али его маменьке?

Первый кусок желательно преподнести родителям, затем угостить гостей, а последний оставить для жениха и невесты. Отец жениха произносит: «Сын, теперь это твоя невеста. Да будет благословлён ваш союз».

Завершение официальной части

Родители благословляют детей, читают молитву или говорят светлые напутственные слова. Далее жених надевает на палец любимой девушки кольцо и все рассаживаются за столом для продолжения вечера.

На столе должен быть мёд и хорошая настойка. Одним из гостей преподносится символически важный подарок для молодых – фруктовое деревце.

Перед тем, как преподносить такой подарок, нужно поинтересоваться у молодых, кого они хотят: сына или дочку. Если сынишку, то дерево должно быть мужского рода, например, орех. Для скорейшего появления девочки нужно дарить вишню, яблоню или грушу.

В этот торжественный момент можно желать счастья влюблённым и поздравлять их с очередным этапом на пути к свадьбе и долгой совместной жизни. Дальше официальная часть заканчивается, и застолье и веселье продолжается уже на усмотрение свахи и родственников с обеих сторон.

Можно повеселить гостей, проведя конкурс для молодых «Что я буду делать?». Заранее заготавливаются варианты ответов:

• буду мыть посуду;
• буду чинить холодильник;
• буду проводить перед зеркалом каждый день по часу;
• буду красить ногти;
• буду мыть полы;
• буду готовить пиццу;
• буду заботиться о домашнем питомце;
• буду следить за работой техники в доме.

Варианты ответов нужно распечатать и разместить каждый на отдельном листке.

Задача жениха с невестой – тянуть по очереди листики и зачитывать свои миссии, а также обещать друг другу их непременное выполнение.

Особенно смешно получается, когда мужчина вытягивает обязанности, предназначенные для хозяйки дома, и наоборот.

К игре можно привлечь гостей.

Сценарий №2 «Сватовство невесты в классическом стиле»

Со стороны жениха обязательно следует выбрать свата и сватью. Этими людьми также могут быть родственники или друзья родителей.

В старину говорили, что сват да сватья не должны быть слишком молодыми, и лучше, если они будут говорливыми да бойкими, особенно сват.

Итак…

Действующие лица (со стороны жениха): Жених, мать жениха, отец жениха, брат жениха, Сват, Сватья.

Действующие лица (со стороны невесты): Невеста, Мать невесты, Отец невесты, маленькая девочка (сестренка), бабушка и тетя.

Одежда: Надеть жениху вышитую рубашку, а невесте сарафан с аппликацией. Свату и сватье повязать ленту через плечо на пояс (можно, как в старину повязать длинным полотенцем). Сейчас появились в продаже значки с именами «сват» и «сватья».

Реквизиты со стороны жениха: Цветы — маме невесты, невесте, если есть младшая сестра ей шоколадку или коробку конфет. Отцу невесты — добрую бутылочку со спиртным напитком. Корзина с угощениями: напитками, сладостями, фруктами. Для невесты колечко.

Реквизиты со стороны невесты: деревянный брусок, гвоздь и молоток; накрытый стол, подготовленная презентация на тему «Хоть полмира обойдешь, лучше (имя невесты) не найдешь!», подготовленная техника для просмотра презентации (либо слайд-шоу). Подарки для сватов, родителей жениха. Посаженное денежное дерево. Большая тыква.

Оформление

Оформляется помещение перед квартирой невесты. Плакаты: Торговцам и купцам сюда! Для самых-самых! Ждем щедрых да веселых! На двери в комнату, где проходят испытания «Фабрика невест!». На двери в комнату, где проходит застолье «Хлеб соль берем, пировать зовем!»

Ход сватовства

Часть 1

Мать невесты: Кто там так стучит громко?

Сват: Купцы пришли. Отворяй двери. Товар показывай! (мать невесты открывает).

Сват со сватьей: Мы купцы знатные, многовидевшие, мест красивых объездившие, ищем диковинку. Прослышали, что товар у вас качественный, небывалый и всем людям на загляденье. Посмотреть хотим….

Мать: Да чтоб весь товар-то показать, время надо…

Сват: А нам весь товар не нужен. Мы диковинный ищем. Ведь купец–то наш необычный: красивый, щедрый, богатый да образованный. Не надо ему «абы что». Да вот сами поглядите! (Жених выходит вперед, протягивает цветы матери невесты, бутылку отцу).

Мать: И впрямь щедрый! (берет цветы и бутылку). Но товар-то наш необычный: фабрика невест у нас! Невест продаем лишь в хорошие руки. И чтоб невесту подыскать, проверить должны мы — насколько купец ваш работящь, умен и весел. А там и невесту ему под стать подберем! А ну, тетки, давай молодца тестировать!

Жених приглашается в комнату испытаний.

Испытание 1

Тетка: Невесту нашу надо в дом привести. Есть ли у тебя? Ну не беда, что нет! Проверим, сможешь ли ты дом построить! Вбей гвоздь в порог!

Подносит брусок, большой гвоздь и молоток. Жених забивает гвоздь.

Испытание 2

Тетка: Кормить невесту надо справно. Чем кормить-то будешь?

Жениху надо назвать любимые лакомства невесты и отдать принесенную корзину с фруктами и угощениями.

Тетка: И впрямь купец-то хорош!

Испытание 3

Тетка: Ну а какими словами звать ее будешь?

Жених называет ласковые слова.

Испытание 4

Тетка: Вижу, что ты и вправду необычный товар ищешь. По адресу пришел! Верно! Найдешь на нашей фабрике невесту себе! Только опиши, какую хочешь!

Жених: Красивую, нежную…

Тетка: Ох, да есть у нас такая! А ну приведите невесту!

В комнату заходит маленькая девочка (можно в девочку нарядить маленького мальчика, брата невесты, например).

Девочка: Здравствуй, (имя жениха). Возьми меня замуж. Я тебе песни петь буду каждый день.

Тетка: Ну что, подходит тебе невеста. Посмотри, какая красивая, а хорошенькая какая! Нежная, как хотел! Берешь товар?

Жених: Товар-то хорош, да только зелен еще, пусть поспевает.

Сват: А ну давай еще нам невесту покажи, да чтоб веселая была, не только песни петь могла, а развеселить, утешить сумела…

Выводят переодетого мужчину (парик, накладная грудь, фартук, в руках кастрюля).

Переодетый мужчина: Здравствуй, (имя жениха)! Засиделась я в девках давно. Замуж хочу! Посмотри на меня внимательно. Красивая, нежная.… Приголублю тебя, утешу… Борщом накормлю, пельмешков сготовлю… А глянь на фигурку-то мою… Все мужики «глаза ломают». Ну, берешь меня?

Жених: Уж больно ты хороша… Боюсь, уведут тебя у меня. Уж больно ненадежно…

Сват: Конечно ненадежная девица. Хоть и готовить умеет, да уж глаз больно шаловлив… Ведите нам умную, мудрую, да спокойную!

Тетка: Ну, раз хотите умную и спокойную. Есть у нас и такая. Смотрите!

Заходит бабушка. В руках вязаные носочки.

Бабушка: Я все ноченьки не сплю, работаю… Вот тебе, дорогой (имя жениха) носки связала. Берешь меня?

Жених: Хороша невеста, да не моя. Моя как лебедушка плывет. В глаза глянет, так весь мир засияет. А улыбнется, что добром одарит.

Сват: Подыщи нам чтоб все в ней было: и молодость, и красота, и ум, и доброта. И чтобы грациозна была да легка. Чтоб ласковая была и чтоб молодца нашего любила!

Тетка: Есть у нас такая. Бережем ее для особого купца. Да видно это и есть ваш (имя жениха).
Дорогая она у нас. Необычная. Смотрите сами!

Демонстрируется показ слайдов.

Задолго до сватовства нужно сфотографировать невесту в разных ракурсах и подготовить презентацию на тему того, что невеста лучше всех. Например: читает книгу, пишет письмо, моет посуду, печет пирог, варит борщ, стирает белье, гладит, вышивает, рисует, поет, поливает цветы, моет полы, пылесосит, играет с младшей сестренкой.

Все собравшиеся в восторге.

Жених: Вот эта невеста мне мила. Хочу такую себе жену!

Тетка: Угадаешь имя ее, покажу!

Жених называет. Выходит невеста. Все аплодируют. Жених дарит цветы и надевает помолвочное колечко на палец невесты. Дарит поцелуй.

Мать невесты: Ну что ж, сваты, за стол проходите!

Мать берет каравай, несет и ставит в центре стола. Все садятся за стол.

Часть 2

Сват: Рады мы, что договорились с вами по товару, Давайте за сделку нашу выпьем! Наливает напитки сват (выпивают, закусывают).

Сват: Ну что жених, смени-ка меня на разок! Покажи, как наливать умеешь. А ты невеста каравай на всех раздели. Жених наливает всем по рюмкам и бокалам. Невесте предлагается порезать каравай, или поломать так, чтобы всем хватило, да крошек поменьше осталось.

Тут же можно провести маленький конкурс для невесты.

Сватья задает невесте вопросы:

***

***
Когда муж голодный домой придет, тарелку подашь? (ответ правильный: подам еду в тарелке).

***
Сколько риса в борщ положишь: одну ложку или один стакан? (нужно ответить: в борщ вообще риса не кладут!).

***
Муж уставший с работы придет, какое задание первым дашь? ( С работы придет уставший. Нужно ванну приготовить, на стол накрыть. Покормить и спать уложить. На утро все вопросы обсудить.)

Сватья: А какое — же приданное у невесты? Расскажите нам по — подробней!

Мать с отцом рассказывают. Можно затронуть вопрос совместного проживания — подробно оговорить, где молодые будут жить.

Сват: Давайте выпьем, за то, чтобы наша пара гнездышко себе уютное свила!

Дальше идут тосты отдельно за жениха и невесту.

Родители жениха рассказывает о том, какой сын был маленький, как рос, где учился, чего достиг. Какие цели ставит, чем любит заниматься.

Родители невесты вспоминают все о дочери, нахваливая ее. Расхваливать невесту нужно обязательно. Рассказать, как маленькой была и постарше. Где училась, как развивалась и выросла такой красавицей, что любит, чем живет, какие хорошие качества заложили родители…

После разговора о женихе и невесте, сват спрашивает у жениха как родителей невесты называть будет.

После тоста за невесту, задается подобный вопрос и ей. (Если пара не определилась и не может назвать «мама и папа» новых родителей, им дается это задание до следующей встречи).

Также «проходят» тосты за родителей.

Сначала о себе рассказывают родители жениха, а затем невесты. Сват уделяет внимание вопросу о «принятии новых детей» в семью. Спрашивает: будут ли называть дочерью и сыном, как любить будут.

В конце застолья слово берут родственники невесты.

Тетка: Дарим невесточке подушку, чтоб любила мужа, как душку!
Дарит оригинальную подушку — антистресс.

Дарим мужу молоток, чтоб был отличным заработок. Чтобы им всегда стучал и большую зарплату получал!
Свекру надо мудрым быть колотушку хотим ему вручить. Свекор — самый главный в семье, поэтому ему нужно уметь всех правильно рассудить, в этом ему и поможет данный подарок.
Подарок – деревянная колотушка.

Дорогой свекрови дарим мудрые афоризмы. Там, где нужно невестку подучить, можно словом говорить. А нудное слово найдете в этой книге!
Дарится подарок-книга «Мудрые высказывания».

Мать: Видно, что сделка наша состоялась, хотим, по этому поводу подарки на удачу вручить нашим сватам.
Дорогому сваточку дарим меда бочку (вручается мед), чтоб медок ты наш испил, речи сладко говорил!
Ну а сватье дорогой скатерку-самобранку, чтобы улыбалась всегда мило, и на скатерти угощений много было!

Произносятся тосты за сватов.

Сваты: Спасибо всем на добром слове. Рады, что мы не зря старались. Пара ладная у нас получилась. Как говорится: Для купца удалого и невеста хоть куда!
Скажи, свекор, мила тебе невеста для сына? Значит, расцелуй ее в обе щеки! ( Отец жениха целует невесту).
Скажи тесть, понравился ли тебе наш жених? (Тесть отвечает). Тогда соедини руки молодым, пусть женятся!

Тетка: Ну а молодым хотим денежное дерево подарить. Вы его поливайте, в деньгах проблем никогда не знайте!
Ну а тыкву мы себе оставим, кашу из нее знатную сварим. В следующий раз на кашу пригласим и о наших молодых поговорим!
(Все помнят обычай предков: если сватовство не состоялось и жених не понравился дарили тыкву).

На этом родители невесты провожают гостей.

Не забываем о «веселом сватовстве». Импровизируйте и подыгрывайте. Обязательно фотографируйте и снимайте на видео для истории новой семьи. И еще! Говорят, что наши предки избегали числа тринадцать. Поэтому свататься 13 числа не ходят. Лучше планировать торжество на выходные. И времени много и на следующий день «отдохнуть можно».

Как подготовиться к сватовству

Как правило, сватовство имеет чисто номинальное значение, ведь молодые уже все решили. Главная задача обряда – познакомить родителей и родственников, обсудить важные моменты будущей свадьбы.

Несколько полезных советов

• Подарки. Будущей теще и будущей невесте жених должен подарить цветы, причем букет теще должен быть больше и богаче, тем самым будет продемонстрировано уважение к маме своей избранницы.Отцу невесты можно преподнести бутылочку дорогого спиртного или какую-нибудь нужную и памятную мелочь в соответствии с его увлечениями.Надо отметить, что традиционно на сватовство жених приходил без дорогих подарков, поэтому чисто символических цветов и алкоголя может быть вполне достаточно.
• Определить главных сватов. Среди «банды» жениха должен найтись самый бойкий, общительный и веселый человек, который бы руководил процессом сватовства. Ведь именно жених с родней в данном случае выступают активной стороной. Идеально, если это будет кто-то из старших родственников, но может быть и друг жениха или брат. Именно главный сват должен хвалить жениха, расписывать родственникам невесты его положительные качества, достаток, серьезность его намерений и прочие достоинства.
• Собственная речь. Жених – главное действующее лицо на сватовстве. Ключевой момент действа – это его слова, обращенные к родителям невесты, когда он просит у них ее руку. Слова эти, конечно, надо заранее подготовить и, возможно, прорепетировать.

Когда родители невесты вложат ее руку в руку жениха, что будет означать их согласие на брак, сватовство перейдет к застолью и разговорам о предстоящей свадьбе.

Не надо забывать, что главное, для чего все собрались – это «наведение мостов», знакомство ближайших родственников, демонстрация серьезности намерений.

И даже если сватовство будет организовано чисто символически, отнеситесь к выбору сценария его проведения со всей серьёзностью, ведь это веселое событие станет одним из самых ярких моментов в создании новой семьи.

Сватання і заручини – що неодмінно треба знати – Особлива

Всі наречені мріють про те, щоб їх весілля пройшло красиво, стильно і зі смаком. А досягти цього найкращим чином допомагають професіонали і творці майстерних свят. На піку моди одруження, організовані з урахуванням способу життя молодят, їх індивідуальності, звичок і фантазій. На щастя, в наші дні немає меж можливостям і польоту думки, головне – це ідея. Але в гонитві за оригінальністю і неповторним шиком, ми часто забуваємо про споконвічні традиції.

Отже, якщо ви бажаєте відсвяткувати весілля за давніми обрядами і ритуалам, попереду вас чекає сватання і заручини. Перше, як відомо, пропозиція дівчині заміжжя, а її батькам – віддати дочку за закоханого нареченого. Причому, якщо у потенційного чоловіка не вистачає духу в поодинці просити руки обраниці у майбутньої рідні, за звичаєм наречену сватають його батьки або хресні.

У стародавні часи в хату до дівчини з боку нареченого разом з родичами приходила сваха. Велася розмова здалеку, а сім’я нареченої, як правило, з відповіддю не поспішала, чекаючи повторного візиту сватів. Батькам нареченої підносили хліб, і в разі згоди коровай розрізали, а при відмові повертали сватам, ті ж у свою чергу закривали двері спиною. За повір’ям, такий жест міг перешкодити дівчині в пошуках чоловіка.

Успішне сватання, як і заручини, складалося з обрядів і застережень, пов’язаних з вірою в прикмети. На Русі прийнято було вважати, що середа та п’ятниця – не найкращі дні для весільних справ, оскільки несприятливі для шлюбу. Стежили також і за тим, щоб ритуал сватання та саме весілля не припали на тринадцяте число. А ось непарні числа – третє, п’яте, сьоме і дев’яте, відігравали важливу роль, їх вважали щасливими.

Щоб уникнути пристріту сватати приходили після заходу, намагаючись по дорозі ні з ким не зустрічатися і не спілкуватися. А після візиту сватів жінки з родини нареченої пов’язували кочерги і рогачі, щоб все пройшло вдало. Сучасні сватання та заручини проходять набагато динамічніше – в призначений день наречений йде в гості до батьків своєї обраниці.

За такого важливого випадку, він неодмінно вбирається в костюм і підносить два букета квітів – майбутньої тещі і, звичайно, нареченій. Згідно зі звичаєм пропозицію руки і серця прийнято робити, звертаючись до сім’ї нареченої. Саме батькам наречений зізнається в почуттях до їхньої дочки, і якщо сватання відбулося, призначається дата заручин.

Це сьогодні гарний ритуал, коли закохана пара оголошує себе нареченим і нареченою, – всього лише застаріла формальність. А в минулому він був куди більш значущим, ніж саме весілля. Заручини – це підтвердження взаємної згоди і бажання двох сердець зв’язати себе шлюбними узами. За старих часів її називали змовою і вважали найважливішим передвесільним обрядом. Представники сімей сідали навпроти один одного і, помовчавши кілька хвилин, становили домовленість, вказавши в записці дату одруження.

Якщо наречена була дворянського роду, заручини супроводжувалася балом і частуваннями. Батько нареченої представляв молодят запрошеним, оголошуючи про їх рішенні зіграти весілля, а після гості по черзі вітали закоханих. Наречений підносив обраниці обручку з коштовним каменем, а в фіналі вітальної церемонії звучав вальс, і до танцюючою пари героїв торжества приєднувалися інші.

Читайте також: Що слід зробити з букетом нареченої, якщо ви його спіймали, і чому його не можна забирати додому

У селах батьки благословляли молодих іконою, потім слідував традиційний обмін хлібом і сіллю. Далі батьки молодих відважували сім поклонів, били по руках і обіцяли провести ритуал в злагоді. Після батьківського благословення майбутня дружина виходила на ґанок і, сім разів поклонившись по сторонам, привселюдно оголошувала, що вона засватана.

З давніх часів обряд заручин практично не змінився, а ось сватанню приділяють трохи уваги. Плануючи весілля, не варто думати, що розкіш і стиль – одне і те ж. Скромне весілля може вийти набагато витонченіше і екстравагантніше, ніж помпезне, якщо воно організоване зі смаком. Адже стиль – це дивовижна, практично невловима риса, секрет якої криється в атмосфері, настрої і акцентах. А якщо ви вирішили відсвяткувати весілля в народному стилі згідно з усіма обрядами і традиціями, нехай воно пройде бездоганно і залишить лише приємні спогади!

За матеріалами сайту koketka

Сватання — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини) — одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб, прохання згоди на шлюб за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних. Особи, які просили згоди на шлюб, називались сватами чи старостами.

Сватання проходить у формі розмови старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев’язування нареченої хустиною на знак згоди, а старостів — рушниками. Сватання відбувалося у вільний від польових робіт час. Сватати дівчину вирушали пізно ввечері, щоб у разі відмови зберегти сватання у таємниці. Зайшовши до хати з хлібом у руках і привітавшись, старости починали розмову про мисливців, які натрапили на слід куниці (олениці) — красної дівиці, чи купців, які дізнаються про товар, тощо. Потім кликали дівчину й прилюдно запитували її згоди на шлюб. Відповідь нареченої була обов’язковою та вирішальною. У випадку відмови принесений хліб старостам повертався і дівчина підносила гарбуза (іноді — макогона). Щоб уникнути такого сорому часом посилали «розвідника» — з метою вивідати наміри дівчини та її батьків. А якщо відповідь дівчини була ствердною, то сватів перев’язували рушниками або підносили їм на хлібі хустки чи рушники. Нареченого дівчина перев’язувала хусткою. Тоді обговорювали придане.

Якщо наречений не подобався батькам нареченої, йому вручали гарбуз. Образившись, свати могли закрити двері спиною, що було прокляттям, яке прирікало дівчину на незаміжнє життя. Однак якщо парубок подобався родичам дівчини, значить, сватання пройшло успішно, молодих оголошували нареченим і нареченою. Призначався день весілля і проходила вже обопільна рада.^[1]

Обряд сватання відображено на картині Т. Г. Шевченка «Старости», М. Пимоненка «Свати», «Сватання».

^[1]

• Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.

• Весільні пісні: Молодий іде до молодої // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 165—172.
• Сватання. Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, переглядини) // Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — 416 с. — С. 384—385.
• Боряк О. О. Сватання // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. – С. 342—343.
• Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини). Всеукраїнська електронна енциклопедія.
• Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, печеглядини). Всеукраїнська електронна енциклопедія.
• Обряд сватання. Всеукраїнська електронна енциклопедія.
• Змовини // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 504. — 1000 екз.
• Сватання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1687-1688. — 1000 екз.
• Сватання. Київщина і Полтавщина // Шубравська М. М. Весілля. У двох книгах. Книга 1. — К., Наукова думка, 1970. — C. 81—89.
• Сватання. Волинь // Шубравська М. М. Весілля. У двох книгах. Книга 2. — К., Наукова думка, 1970. — C. 7.
• Сватання (Свальбини). Галичина // Шубравська М. М. Весілля. У двох книгах. Книга 2. — К., Наукова думка, 1970. — C. 73.
• Сватання. Буковина // Шубравська М. М. Весілля. У двох книгах. Книга 2. — К., Наукова думка, 1970. — C. 215.
• Сватання. Закарпаття // Шубравська М. М. Весілля. У двох книгах. Книга 2. — К., Наукова думка, 1970. — C. 232.